КЛІЄНТАМ

ІСТОРІЯ ДАХІВ

КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Для кожного, хто проектує чи будує дахи, очевидно, що дах є щось більше, як тільки частина будинку. Від початків людства дах виконує, передовсім, захисну функцію. Виходячи з потреб людей, упродовж усієї історії будівництва поліпшено призначення даху як захисного елементу будівлі. У значенні покриття, що є елементом безпеки, дах став за своєрідний символ. Про це нагадує нам вислів «надійний дах над головою».

Тепер основна функція даху є в захисті мешканців будинку від зовнішніх впливів – дощу, снігу, вітру, спеки і холоду, а також від вогню, опромінення, шкідливих речовин і пороху, не забуваючи про захист від внутрішніх чинників, приміром конденсату, шуму, вогню.

Окрім того дах має ще одну важливу функцію – він є чи не найвиразніший засіб архітектонічного образу будівлі.

Це особливо впадає у вічі, коли ми наближаємося до якогось поселення з незабудованого простору. Особливі історичні дахи, може навіть більше, ніж самі будинки, є елементами, які формують властивий для цього регіону краєвид.

Виходячи з характерних для даного регіону способів будівництва, кліматичних умов, наявних там будівельних матеріалів, розвивається велика різноманітність форм дахів: дахи плоскі і стрімкі, покриті соломою, деревом, шифером (лупаком), бляхою, керамічною або цементно-піщаною черепицею з різноманітними варіантами дахових форм, конструкцій, що мають різні форми і кольори покрівельних матеріалів. Таким чином специфічне оформлення дахів визначає характер не тільки окремих споруд, а водночас впливає на цілі архітектурні комплекси, тобто вулиці, майдани, поселення, формує силует селищ міст, врешті краєвид усього довкілля.

До часу, коли регіональні кліматичні умови і наявні там на місці будівельні матеріали були визначальні для конструктивного виконання даху і покрівлі, зв'язок з довкіллям був домінантним чинником. Тісний зв'язок з характеристичним краєвидом розвивався хіба що через свідоме виділення дахів церков і палаців. Нинішня вільність у виборі будівельних форм, добору матеріалів чи колористики допровадила де-не-де теж у випадках, коли йдеться про дахи, до хаотичного і не планованого розвитку.

Ось чому видається корисним і навіть необхідним під час планування, проектування та будівництва нових дахів, як водночас і під зміни дахового покриття, враховувати основні функції даху – захист і форму, відповідно до їх конкретних аспектів.

ЕВОЛЮЦІЯ ДАХУ

Історичний розвиток даху тісно пов'язаний з розвитком будинків, більше того, сягає в минуле, коли першими «будовами» біля печер були охоронні дахи.

У часи, коли потребам давніх пастухів і мисливців уже не відповідали печери, то в ХІІ тисячолітті до нашої ери почали будувати курені з жердин і колів, які виконували функцію тимчасового захисту від дощу і вітру. Їх покриттям служили трава, вереск або шкіра тварин.

Наступним етапом, що мав місце ще за кілька століть до нашої ери, були житлові землянки з дахами, які сягали до краю заглиблення і були односхилими або багатосхилими. Одночасно з будовою вертикальних стін , будинки набирають знаної сьогодні нам форми. Охороною цих споруд були двосхилі (двоспадисті) дахи зі стрімкими верхами, а також односхилі (одно спадисті) дахи. Конструкція і форма будинків, дахів еволюціонували завдяки досвіду в галузі ремесла.

З будинків, що були будовані на стовпах зі вкопаними в землю круглими колодами , виникли підняті над землею каркасно-стельові конструкції. Для покриття застосовували, як правило, м’які матеріали: солома, очерет, трава, вереск.

Лише невелика кількість збережених будинків, що походять з початку нашої ери на теренах Центральної Європи, вказує на дахову конструкцію з висними кроквами і стелями через балки перекриття з нахилом щонайменше 45 градусів. Поряд з багатоповерховими будинками, що відзначалися високим рівнем будівельної техніки, очевидно існували численні одноповерхові будинки з несформованою конструкцією з багатосхилими дахами, що сягали до поверхні землі. Відомими також є перехідні форми будівель від землянок до стріх, вкритих соломою, вигляд яких зобразив на картині сільського пейзажу Альбрехт Дюрер.

У ХІІ-ХVI ст. спостерігаємо стрімкий розвиток конструкційної і будівельної техніки. Оскільки в ХІІ ст., збудований з каменю будинок був ще великою рідкістю, то з того часу кількість будинків такого типу постійно збільшувалася. Через масивність каркасної конструкції з половини XIV ст. її замінено на зграбну багатоповерхову рамну конструкцію. Розвиток каркасної конструкції завершився приблизно 1600 р. Пізніше змінювалися лише архітектурні декоративні елементи будинку. Подібно, як сам будинок, йшов швидкий поступ щодо дахових форм, конструкцій і матеріалів покрівлі.

В ХVIІ ст. дах з платвовою структурою, з горизонтальними чи нахиленими стільцями витіснив кроквовий дах, який з конструктивного погляду не мав форми. Особливими, незвичайними конструкціями, які дозволяли перекривати широкі поперечні прогони, збільшуючи об’єм споруди, і які розвивалися паралельно, біли висні крокові та трямно-підсилкові (балково-шпренгельні) ферми. В ХVIІІ ст. вигляд дахів збагатився мансардовими дахами. Крім них, так само будувалися дахи чотирисхилі (вальмові) і напівпричілкові зі стрімкими причілками (фронтонами). Еклектика, що розпочалася наприкінці ХІХ ст. і панувала в мистецтві і в архітектурі, знищила кордони подібності стилів, форм та матеріалів. Тоді започаткована, відома нам сьогодні, різниця тих самих елементів. На випадок з дахами маємо справу з їх різноманітними формами – від похилих дахів аж до романтичних на вигляд, стрімких дахів.

У часи грюндерства (час бурхливого розвитку підприємництва – в Німеччині 1871-1873 рр.) в цілій Європі провідну роль відігравав стрімкий дах. Ці дахи увійшли в моду завдяки таким архітекторам, як, наприклад, Франк Ллойд, тоді коли пласкі дахи набули значення приблизно 1925 р., завдяки артистичному рухові, що мав назву «Нова дійсність». Так розпочалася дискусія навколо стрімких і пласких дахів, що триває до сьогодні. В той час коли ті, що сповідували ідею «Баугаузу» (будованого будинку) разом з широким колом архітекторів від Гропіуса до Ельзиссера підтримували пласкі дахи, то навіть прогресивні архітектори як Арне Якобсон надавали перевагу стрімким дахам. Завдяки Міс ван дер Рое і Лє Корбюзьє плаский дах у 50-тих роках отримує короткочасне, але очевидне зацікавлення. Однак незадовго після того домінантні смаки як і практика повертають у русло добре знаних і перевірених спадистих дахів.